Форма проведення: конкурс юних декламаторів

Завдання:

1. Виховувати почуття національної гідності.
2. Показати красу й місце української мови серед інших святинь, показати її влучність, милозвучність.
3. Розвивати естетичний і культурний рівень дітей.

   Оформлення: плакати з віршами й висловлюваннями про українську мову; національні символи; вишиті рушники.

   Моя вишнева Україна,

   Мій рідний, найсвятіший краю…

   Куди б не їхав, де б не був ти,

   А кращої землі – немає!

    

   1-й ведучий.

   Усіх гостей ми запрошуємо радо

   На поетичне і радісне свято.

   На ньому повести ми мову рішили

   Поезія й пісня – великі дві сили.

   2-й ведучий.

   Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, який запалює душу людини, який схожий на полум’я свічки.(запалюється свічка)

   1-й ведучий.

   Хай палає свічка…Хай палає.

   Поєднає нас вона в цей час.

   Друзів голоси нехай лунають,

   Пісня й слово хай єднає нас.

   (пісня «Червона калина»)

   2-й ведучий.

   Народ, Батьківщина і національна мова — речі нероздільні. Де б ми не були — скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Розчулюємося аж до сліз, зачувши на чужині рідне слово…

   1-й ведучий.

   Моє слово, неначе жар-птиця,

   Заіскриться воно на весь світ

   Моє слово – джерельна криниця,

   Що розтоплює кригу і сніг.

   (На тлі української ліричної народної пісні.)

   Учень 1.

   Спитай себе, дитино, хто ти є,

   І в серці обізветься рідна мова.

   І в голосі яснім ім’я твоє

   Просяє, наче зірка світанкова.

   Учень 2.

   З усіх скарбів, що є в моїй землі,

   Ти скарб наш вічний, українська мово.

   Тебе кували в кузнях ковалі,

   І гартували в горнах кожне слово.

   Учень 3.

   Для мене рідна ти з дитячих літ,

   Коли співала мати колискову.

   І гріх забути Шевченків заповіт —

   Святе й безсмертне українське слово.

   Учень 4.

   
   Коли забув ти рідну мову,

   Яка б та мова не була, —

   Ти втратив корінь і основу,

   Ти обчухрав себе сповна.

   Учень 5.

   Рідна мово, зелена діброво!

   Чую пісню твою запашну.

   Ти квітуєш пелюстками слова

   У морозних димах полину.

   Учень 6.

   Рідна мово, росту я крізь тебе,

   Крізь родовища дум і краси,

   Я курганом стою серед степу,

   На кордоні сльози і роси.

   Учень 7.

   Я прошитий травою густою,

   Я промитий Дніпром до кісток.

   Рідна мово, без тебе ніхто я,

   Мов відірваний вітром листок.